Про досвід волонтерства на вступній кампанії Львівського національного університету

Привіт! Хочу трішки розповісти про свій дворічний досвід волонтерства на вступній кампанії у Львівському національному університеті імені Івана Франка, у якому я навчаюся, і про те, чому я б радив долучатися до такої діяльності не тільки представникам студентського самоврядування, а й усім студентам, які хотіли б отримати цікавий досвід волонтерства, яким не соромно й похизуватися “у цих ваших інтернетах” 😅.

У серпні 2019 року, коли я подавав оригінали документів у свій омріяний заклад освіти (бо ЛНУ то є любов), я познайомився зі студентами 3-4 курсів, які допомагали працівникам приймальної комісії мого майбутнього факультету: “фільтрували” й “впорядковували” чергу, відповідали на питання тодішніх абітурієнтів (таких як я сам) і їх батьків тощо. І саме тоді, мені захотілося взяти участь у цьому процесі… колись. Хто ж знав, що це-от «колись» станеться вже у серпні наступного року? Дивина та й годі!

Як податися на волонтерство?

Є два варіанти того, як студенту нашої Alma Mater можна податися на волонтерство у приймальній комісії: заповнити спеціальну форму, яку надає Первинна профспілкова організація студентів (так званий «профком»), або ж завітати у деканат свого факультету з цим питанням. Кожен з двох варіантів має свої переваги, і для себе я обрав саме другий варіант.

Треба також зауважити, що волонтери можуть отримувати винагороду за свою діяльність (додаткові бали до стипендіального рейтингу, або мінімальну грошову винагороду, яка є значно меншою за звичайну академічну стипендію). Особисто я вважаю, що правильним з етичного боку є виключно отримання додаткових балів — але кожен це вирішує для себе.

Які вимоги до волонтерів?

В загальному, жодних вимог до волонтерів не пред’являють, але треба мати на увазі, що це є досить відповідальна робота, тож схибити не можна. До того ж графік вашої роботи буде достатньо напруженим і тривалим — десь з 9 ранку, і «до останнього абітурієнта» - як ви знаєте, охочих прийти перед (або навіть після закриття) завжди вдосталь, і так кожен день. Звичайно, що працівники факультету запропонують вам чергуватися, щоб не працювати до «останнього подиху», але це вже — суто ваше рішення. Іноді “волонтерити” буває настільки цікаво, що декого треба силоміць “виносити” з факультету, і направляти на шлях додому.

З власного досвіду, скажу, що волонтерам було б добре знати усі тонкощі тих спеціальностей, які представлені на факультеті, орієнтуватися у чинних умовах вступу, усіх важливих деталях проведення вступної кампанії, а також мати десь під рукою (наприклад, в телефоні) посилання на ресурси, які можуть стати у пригоді. Це економить час абітурієнтів, нерви волонтерів, прискорює роботу членів приймальної комісії, яких в такому випадку не відволікатимуть однотипними питаннями загального характеру.

Декілька етапів волонтерства

Волонтерство у приймальній комісії поділяється на кілька «етапів», кожен з яких є досить важливим. Тут і консультування абітурієнтів, і допомога з обробкою заяв абітурієнтів у системі ЄДЕБО, і допомога під час приймання оригіналів документів від вступників. Вже другий рік, я беру участь у таких активностях:

  • Інформаційно-консультаційний центр — він починає свою роботу наприкінці навчального року, і до його роботи залучаються ті студенти, які зголосилися волонтерити на вступній кампанії. Тут ми знайомимо абітурієнтів з нашими спеціальностями, розповідаємо про своє студентське життя, проживання у Львові (і, зокрема, в гуртожитках) і про все інше, що тільки можна вигадати.
  • Консультування абітурієнтів онлайн — це не є частиною волонтерства у приймальній комісії, проте може бути досить дієвим інструментом для залучення абітурієнтів (і допомоги їм з вибором закладу освіти, спеціальності, розв'язанням якихось питань з приводу вступу тощо). Раджу зареєструватися на платформі StudSearch, бути активними у тематичних групах на Facebook і чатах у Telegram.
  • Процес приймання оригіналів документів — найнапруженіший і найважливіший зі всіх етапів волонтерства на вступній кампанії. У ході нього при приймаємо тих абітурієнтів, яких рекомендовано на бюджет і контракт безпосередньо на факультеті, допомагаємо з укладанням договорів на навчання, консультуємо і заспокоюємо батьків абітурієнтів (бо самі майбутні студенти бувають мовчазними чи сором’язливими).
  • Поселення у гуртожитки — вже перед початком навчального року, наступає момент поселення у студентські гуртожитки. На це виділяється кілька днів, і там завжди необхідна допомога волонтерів: організовувати чергу, показувати кімнати, знайомити з гуртожитком, правилами проживання, допомагати робити якийсь мінімальний ремонтик (побілка ван лав), та і все таке.
  • Допомога новоспеченим студентам — хоч після завершення вступної кампанії ніхто не зобов'язує волонтерів допомагати першокурсникам з розв'язанням їхніх питань чи проблем, проте я і багато моїх друзів продовжуємо свою «роботу»: ділимося корисними навчальними матеріалами, підказуємо, допомагаємо з виконанням якихось завдань (у межах академічної доброчесності) та й просто стаємо надійною опорою і підтримкою 😂.

Залучення вступників до студентського життя

На етапі приймання оригіналів документів перед студентськими організаціями постає справжній виклик: яким чином залучити якомога більше студентів до соціальних мереж та інших факультетських ресурсів — щоб інформувати майбутніх студентів про початок навчання, розклад занять, поселення у гуртожитки тощо.

З власного досвіду, найкращим варіантом є друк візитівок з QR-кодом, який веде на сторінку з корисними для вступника посиланнями. Таку сторінку можна розмістити як на сайті факультету, так і на таких сервісах як Linktree чи bio.link. Приклад того, як можна оформити візитівки наводжу нижче:

Немає опису світлини.

Ще одним важливим моментом є створення деякої бази знань, яка містила б відповіді на часті питання, на які чи не кожен день відповідають як волонтери, так і працівники приймальних комісій, деканатів факультетів, відділу маркетингу. Чом би тут не похизуватися “Путівником першокурсника”, написаним мною, який розійшовся не тільки по всьому ЛНУ, але й по інших закладах вищої освіти (хто зна, як це сталося, але про це мені неодноразово говорили батьки абітурієнтів).

До речі, будьте обережними з передачою абітурієнтам ваших контактних даних, бо в якийсь момент вони можуть потрапити у вільний доступ, і вам на телефон буде приходити по 100 викликів на день, як це було зі мною. Тут добрим рішенням є створення окремих акаунтів у месенджерах і купівля додаткової SIM-картки для «робочих» потреб - хоча, то тільки мені так пощастило цього року.

Чому вам слід брати участь у цьому

Участь у вступній кампанії як волонтера (або «студента-порадника», як кому зручно) це море крутих емоцій, нових знайомств, десяток смішних ситуацій, і просто неабиякий досвід, про який не соромно написати навіть на своїй сторінці на LinkedIn.

Звичайно, що як і будь-яке волонтерство, участь у вступній кампанії буває складною. Тут тобі й стресові ситуації, і сум, коли хтось «не проходить» на омріяну спеціальність, і не дуже нормований графік роботи (хоча це залежить від твого власного бажання), та і все інше. Але це — ніщо у порівнянні з позитивними емоціями, які ти отримуєш кожен день, коли допомагаєш комусь, коли якийсь абітурієнт, пройшовши усі кола пекла, таки вступає на омріяну спеціальність, коли до тебе вже під час навчального року підходять студенти, і дякують за допомогу.

Трішки про традиції 😊

Як я вже казав, робота (і волонтерство) у приймальній комісії можуть бути досить стресовими, тому ми всі — студенти у працівники гуртуємося, заводимо між собою дружні відносини, започатковуємо нові й шануємо багатолітні традиції (святкування останнього дня прийому документів і домашні смаколики абощо).

Про смішні та цікаві ситуації

Впевнений, що кожен з волонтерів і працівників приймальних комісій має десь з десяток цікавих і подекуди смішних історій. Кілька моїх “перлів”:

Якось, під час роботи інформаційно-консультаційного центру, за допомогу з вибором спеціальності, нам віддячили кілограмом добрих яблук з дачі. Ще одного разу - цукерками. Але будь-які дарунки ми не приймаємо, з цілком логічних причин. Та все одно приємно було.

Коли допомагав на поселенні у гуртожиток, якось запропонував подивитися одну з кімнат кільком студентам, батьки яких є захисниками України. І якось вийшло, що батьки трьох з них знали один одного, зі служби, хоч і не підозрювали про таку несподівану зустріч. То їх діти тепер є добрими друзями, наскільки мені відомо.

Йду якось по місту, у худі з написом “Lviv University”, досить далеко від корпусів університету - і тут до мене підбігають абітурієнти з батьками, починають розпитувати про університет, і чи я студент, чи викладач. І так було кілька разів, щоправда, вже у продуктовому магазині і піцерії.

До речі, про “викладача” Кадірова теж маю історії. Неодноразово батьки абітурієнтів вважали мене за: працівника деканату, викладача, аспіранта. Ким тільки вже не був. Добре хоч професором ще не називали!

Замість висновків

Цю невелику статтю я планував написати вже давно, щоб відповісти на питання від своїх друзів та знайомих, і сподіваюся, що вам вона теж була цікавою. Буду вдячний за ваші відгуки до неї, а також підписку на мій канал у Telegram, де я час від часу публікую щось цікаве.

Якщо ви — абітурієнт, і вас цікавить навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка на одній з ІТ-спеціальностей, буду радий відповісти на усі ваші питання в одній зі своїх соціальних мереж.