Коли почало бракувати швидкодії й потужності "звичайних" робочих станцій для роботи над власними проєктами, я знайшов незвичне рішення для цієї проблеми. Яке саме? Розповідаю у цій статті!
Коли наприкінці 2020 року виникла ургентна необхідність заміни моєї головної робочої станції, яку я використовував для віддаленої роботи та тестування своїх pet-проєктів, на щось більш продуктивне, у мене було кілька можливих варіантів:
- Зібрати новий комп'ютер на базі процесора
AMD RyzenчиIntel Core; - Придбати нову брендовану робочу станцію чи сервер і поступово її “доукомплектовувати" необхідним залізом — такі речі коштують досить дорого, а мої вимоги до швидкодії обладнання напрочуд високі 😎;
- Придбати вживаний сервер з необхідною мені конфігурацією.
При цьому, апгрейд вже наявної у мене робочої станції не розглядався, бо усіх максимально підтримуваних нею характеристик вже було досягнуто…
Оптимальне рішення
Після довжелезних вагань, роздумів й оцінки усіх згаданих вище варіантів, я зупинився на придбанні вживаного сервера. Маючи достатні навички роботи з серверами виробництва HP Enterprise, я вирішив першочергово розглядати придбання “заліза” саме від цього бренду. До того, запчастин до цих серверів є вдосталь в Україні, тому про труднощі із пошуком замінних частин можна не хвилюватися найближчі 5-8 років (для Gen8-Gen9).
Наступним кроком був підбір моделі й покоління, які б задовольняли усі мої побажання, серед яких основними були: можливість подальшого апгрейду, достатня продуктивність для паралельної роботи над багатьма різними проєктами у різних програмних середовищах, підтримка найновіших версій гіпервізорів, іншого програмного забезпечення тощо.
Таким чином, мій погляд зупинився на моделі HPE ProLiant DL560 Gen8: 4-сокетному сервері, що ідеально підходить для віртуалізації, роботи з великими об'ємами даних, організації віддалених робочих місць (зараз це як ніколи є актуальним для тих компаній і команд, які працюють дистанційно), а також для роботи з програмним забезпеченням, швидкодія якого напряму залежить від кількості процесорних ядер та потоків, доступних до використання. Таким чином, я підібрав наступну конфігурацію для цього сервера:
4процесориIntel Xeon E5-46508планок оперативної пам’яті, кожна:8 GB DDR3-1600 ECC- Інтегрований
RAIDконтролерP420iз1 GBкешу і конденсатором - Чотирьох портовий ethernet-контролер HPE 366FLR.
5кареток2,5", одинPCIeрайзер, два1200 Wблоки живлення- Усе інше залишилося без змін, у стандартній комплектації
Придбання сервера
Після того, як я підібрав необхідну мені конфігурацію, одразу ж почав шукати компанію, що займається продажем та гарантійним обслуговуванням вживаного серверного обладнання. За порадами друзів, які з тим усім працюють більш професійно, звернувся до компанії ТОВ "АЙТІ БІЗНЕС ТЕХНІКА" (Servak.com.ua), яка спеціалізується на вживаних серверних платформах з дата-центрів США.
Вже за кілька днів (зважаючи на новорічні свята) я забрав зібране і протестоване "залізо" з вантажного відділення "Нової пошти" (за якість пакування особливий респект). Попри те, що сервер не новий, я б оцінив його зовнішній стан на 9/10 (є незначні потертості, та інші не дуже помітні наслідки активного використання), а всередині все було на 10/10. Всередині не було навіть жодного натяку на пил, термопаста новенька, усі складові частини у файному стані, готові працювати ще десятками років 😅. Треба зазначити, що компанія-продавець надала мені 2-річну гарантію на сервер та усі його замінні складові. За потреби, її термін можна розширити навіть до 5 років (звичайно, за окрему платню).
Також, я придбав декілька вживаних SAS-дисків від HPE та HGST, на них компанія Servak надала гарантію строком в 1 рік. Тестування показало, що диски у відмінному стані, жодних проблем чи слідів “надмірного” використання не виявлено — якщо чесно, з першого погляду можна і не здогадатися, що до цього вони використовувалися у якомусь дата-центрі десь у США. Разом з ними було придбано два SSD-диски від Kingsaton (не серверні), проблем з їх сумісністю з примхливим RAID-контролером від HPE не виявлено, а от кілька SATA жорстких дисків від Western Digital працювати не схотіли — що очікувано, бо вони не брендовані HP Enterprise. Більше про сумісність накопичувачів від інших виробників можна дізнатися на сайті компанії Servak.
Зараз розглядаю можливість встановлення кількох відеокарт, які за допомогою функції PCIe passthrough можна буде прив'язати до моїх двох основних віртуальних машин, а саме термінальних серверів на основі Windows Server 2019 і Ubuntu Server 20.04 з графічною оболонкою, що дозволить використовувати апаратне прискорення замість програмного, яке використовується зараз.
Що буде далі?
На базі цього сервера я вже розгорнув усю необхідну інфраструктуру для своєї роботи, починаючи від Windows Server і закінчуючи LXC і Docker хостами на основі Ubuntu Server. Усе це працює у вигляді віртуальних машин під VMware ESXI 7.0.1. HPE DL560 Gen8, очікувано, виявився продуктивним рішенням для моєї повсякденної роботи. Про його налаштування і використання розповім вже у наступній частині цієї статті. Дякую за увагу і рекомендую підписатися на мій Telegram-канал — далі буде цікавіше 😉!
